Книжковий снігопад "Зима - найкраща пора для читання"

 

Огляд книг для зимової атмосфери "Казковий світ зимових свят"

 

КАЗКОВИЙ СВІТ ЗИМОВХ СВЯТ

        14 грудня 2023 року у бібліотеці-філії №17 Краматорської  ЦСПБ для учнів першого класу однієї зі шкіл м. Краматорська  пройшов он-лайн захід у програмі Google Meet  «Казковий світ зимових свят», присвячений дитячим книжкам для  зимової атмосфери. Захід провела  САМА СНІГОВА КОРОЛЕВА, яка  познайомила дітей з такими казками як «Снігова королева»  Г. К. Андерсена, «Лускунчик, або мишачий король»,  Е. А. Т. Гофмана,  «Різдво приходить у країну Мумі-тролів» Т. Янссон, С. Давідссон, А. Гаріді та іншими. Сподіваємося, що ці чарівні казки будуть зігрівати добром  дітей у холодні зимові дні.

6 грудня - День Збройних сил України

 

В український любий край поспішає Миколай

 

 

Співробітники бібліотеки-філії №17 Краматорської ЦСПБ долучилися до привітання захисників України з Днем святого Миколая і виготовили для них військові обереги. Віримо, що це захист для наших захисників.

Напередодні свята Миколая бажаємо, щоб наші хлопці та дівчата, які стоять на захисті нашої Неньки України всі були здорові, щоб у них все було все добре та щоб вони скоріше з миром поверталися додому, до своїх родин!

         

Пам'ятаємо! Єднаємося! Переможемо!

1933 рік для України став часом національної катастрофи, яка поставила націю на межу зникнення. Цей голод не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму. Насильницьким вилученням продовольства, блокадою сіл і цілих районів, забороною виїзду за межі України, згортанням сільської торгівлі та репресіями комуністи створили для українців умови, несумісні з життям, і тим самим здійснили масове вбивство голодом. 

Головною причиною критичної ситуації, що склалася в Україні на той час, була неефективна колгоспна система. Селяни, котрі працювали за умовні трудодні, не мали жодного зацікавлення виконувати роботу якісно. А керівництво колгоспів, що рекрутувалось переважно з партійних активістів, часто виявлялось некомпетентним та неефективним. Але в усьому цьому комуністичне керівництво бачило злий умисел і саботаж українців. Отож їх вирішено було покарати та «перевиховати».

Комуністична влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було. Навіть у власному діловому листуванні державні й партійні функціонери, описуючи опухання десятків і сотень тисяч сімей, не згадують голод, а лише «продовольчі труднощі». У книгах реєстрації смертності на позначення смерті з голоду з’являються нові терміни, як, наприклад, «безбілковий набряк».

Улітку 1932 року через наростання спротиву Сталін із оточенням прийняв рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб не “втратити Україну”. Шляхом знищення частини населення.

Вибіркову антиукраїнську спрямованість Голодомору підтверджують жорстокі репресивні заходи, що призвели до штучного голоду, застосовані режимом в Україні й на Кубані, яка входила до складу РФСР, але за мовою, традиціями й культурою була українською. 

Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. Страшні обставини злочину роблять неможливим встановлення і точної кількості викликаних голодом смертей невинних людей, і вичерпного поіменного списку.

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

У 2023-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 25 листопада. Долучіться в цей день о 16.00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

Заряджені гідністю та жагою до свободи

 

10 років тому, 21 листопада 2013 року, на майдан Незалежності у Києві вийшли кілька сотень людей, щоб висловити свій протест проти рішення влади, яке загрожувало Україні втратою незалежності та перекреслювало її європейське майбутнє.

Того листопадового вечора ніхто не здогадувався, що в історії не тільки України, а й усього світу починається новий етап і що події, які відбуватимуться наступні 94 дні – перший крок на шляху до драматичних геополітичних змін. Їх тригером стало продовження боротьби українського народу, що велася не за матеріальні блага чи владу, а духовні цінності – Гідність і Свободу. Цінності, про які у Європі не говорили, бо вважали їх очевидними, про які в росії мовчали, бо вважали їх небезпечними.

10 років тому ми зафіксували історію нашої першої перемоги у цій війні – Революції Гідності. Потужність, єдність і масовість громадянського спротиву, самопожертва Героїв Небесної Сотні не залишили проросійській диктатурі шансу в Україні.

10 років тому ми продемонстрували Європі та всьому демократичному світові, що бачимо наше майбутнє в Європейському Союзі та що за це майбутнє ми готові боротися.

Президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада святкується День Гідності та Свободи.

Запровадження Дня Гідності та Свободи на державному рівні є свідченням визнання важливості цих цінностей як наріжних для українського суспільства.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Кореспонденти каналу ICTV зняли фільм «Чорні тіні Майдану». У стрічці вони спробували розкрити таємницю розстрілу Небесної сотні, коли лише протягом однієї доби було вбито 49 мирних людей. Більше ніж за п’ять років замовників цього злочину не було встановлено, а слідство продовжує тривати.

У ніч з 30 листопада на Майдані Незалежності силовики розігнали групу студентів, які вийшли на мітинг проти розпорядження тодішнього президента Януковича про припинення переговорів про вступ України до ЄС. Уже першого грудня на Всеукраїнське віче зібралося півмільйона українців, під натиском яких правоохоронці змушені були відступити.

Починаючи з 2014 року, головною традицією Дня Гідності та Свободи є поминальний молебень біля меморіалу Героїв Небесної Сотні. Також у цей день тисячі людей покладають сюди квіти, щоб виказати своє вшанування їх подвигу.

              Перша хвиля протесту 21 листопада 2013 року мала вигляд постів у соціальних мережах. Тодішній журналіст Мустафа Найєм, який згодом став заступником голови «Укроборонпрому», відкрито закликав людей вийти на Майдан з метою організації демонстрації.

             21 листопада о 22:00 акції протесту проти влади пройшли у Львові, Харкові, Луцьку та деяких інших містах України.

 

Сьогодні ми дякуємо всім гідним і вільним. Тим, хто зі щитом і хто на щиті. Для яких найважливішими цінностями були, є і будуть Гідність і Свобода.

Гідність і Свобода – руйнують імперії.

Гідність і Свобода – об'єднують країни та згуртовують громадян.

Гідність і Свобода – перемагають завойовників і диктаторів.

Гідність і Свобода – рушії поступу та добробуту України.

Гідність і Свобода – найважливіші інвестиції в майбутнє України.

Гідність і Свобода – це те, за що ми боремося і що надає нам силу. Те, що нас єднає і що ми виявляємо навіть у найважчі періоди нашої історії. Те, що втримало нашу оборону в найскладніші часи і що дасть нам силу вибороти Перемогу. Адже наша зброя, як і ми, заряджена нашою Гідністю і жагою Свободи.

 

Рекомендовані фільми про Помаранчеву революцію

1. «День сьомий» (2005), документальний фільм, режисер Олесь Санін.

2. «Епізоди парламентської хроніки» (2004), документальний фільм, режисер Андрій Михайлик.

3. «Ніщо та ніколи» (2006), документальний фільм, режисер Дмитро Сан.

4. «Операція «Проффесор» (2004), вебсеріал, студія «Веселі яйця».

5. «Помаранчева зима» (2007), документальний фільм, режисер Андрій Загданський (США).

6. «Помаранчева революція» (2007), документальний фільм, режисер Стівен Йорк (США).

7. «Помаранчеве небо», мелодрама, режисер Олександр Кирієнко.

8. «Помаранчевий протест» (2004), документальний фільм, телевізійна агенція «Кипарис» та ГО «За права кожного».

9. «Помаранчеві хроніки» (2007), документальний фільм, режисер Даміан Колодій (США).

10. «Українська революція: за півкроку до крові» (2005), документальний фільм, режисери Світлана Карнасюк, Юрій Юрченко.

Рекомендована література про Помаранчеву революцію

1. Вишеславський Гліб, Осадчук Петро. «Майдан свободи» (фотоальбом). Київ: Оранта, 2005.

2. Гальчинський Анатолій. «Помаранчева революція і нова влада». Київ: Либідь, 2005.

3. Забужко Оксана. «Let my people go»: 15 текстів про українську революцію. Київ: Факт, 2006.

4. Кульчицький Станіслав. «Помаранчева революція». Київ: Генеза, 2005.

5. Слабошпицький Михайло. «Пейзаж для Помаранчевої революції». Київ: Ярославів Вал, 2005.

6. Яневський Данило. «Обличчя «Помаранчевої» революції». Харків: Фоліо, 2005.

 

28 жовтня - День визволення України від нацистських окупантів.

             Щороку 28 жовтня Україна відзначає День визволення від нацистських окупантів.

Трагедія Другої світової війни не оминула жодної української родини, проте з кожним роком очевидців тих подій стає все менше.

Протягом перших чотирьох місяців німецько-радянської війни було окуповано всю материкову частину України. Радянські війська до останнього боронили Севастополь, однак вимушено звільнили місто у липні 1942 року.

Більшість областей сучасної України перебували під німецькою окупацією від двох до трьох років.

Ключовими у поразці Рейху стали Сталінградська битва у лютому 1943 року та події на Курській дузі у липні 1943 року, яка увійшла в історію як наймасштабніша танкова битва Другої світової війни.

Саме після успішної контратаки розпочалися перші спроби радянських військ звільнити українські землі.

 

Хронологія визволення:

Харків – 23 серпня 1943 року;

Київ – 6 листопада 1943 року;

Дніпро – 23 грудня 1943 року;

Одеса – 14 квітня 1944 року;

Львів – 27 липня 1944 року.

Паралельно здійснювалися Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-Шевченківська, Рівненсько-Луцька, Криворізька, Львівсько-Сандомирська та Східно-Карпатська військові операції.

Станом на 28 жовтня 1944 року радянські війська остаточно відтиснули німців до кордону. Однак залишалося ще одне місто – Чоп.

Остаточна дата звільнення Чопу – 23 листопада 1944 року. Наразі це найзахідніший населений пункт України.

 

Війна в цифрах

Вважається, що втрати України в роки нацистської окупації становлять 5,2 млн осіб. З них 3 млн – мирне населення, з яких 1 млн – особи єврейської національності. Решту втрат – 2,2 млн – пов’язують з катастрофічним зростанням рівня смертності.

За даними демографів, довоєнна чисельність населення в Україні відновилася лише через 13 років, у 1959 році.

 

Пам’ятаємо

Щороку 28 жовтня в українських містах проходять масові заходи з вшанування усіх тих, хто визволяв Україну від німецьких окупантів.

Сотні громадян приходять із квітами до могил Невідомого солдата та до інших меморіалів, щоби згадати та ще раз усвідомити їхню роль в українській історії.

На момент початку Другої світової українські землі входили до складу одразу чотирьох держав, і саме це стало головною причиною того, що зараз українці можуть вшановувати різних героїв війни.

Важливо усвідомлювати, що вигнання нацистів з України – це спільна перемога українців і з лав Червоної армії, і з лав визвольного руху, навіть попри їхню боротьбу між собою.

Безсумнівними героями є ті, хто до останнього боронив рідні землі та не боявся дати відсіч ворогу. Ми маємо пам’ятати усіх.

Наше покоління знову стало на захист незалежності та територіальної цілісності України. Історія доводить, що кожен, хто посягне на українську землю, буде знищений.

Справжніми героями є ті, хто до останнього боронив свій дім і не боявся дати відсіч ворогу й у Другу світову війну, й у сьогоднішній російсько-українській війні. Ми пам’ятаємо кожного. Слава героям України!

 

Радіодиктант національної єдності-2023: пишемо разом!

27 жовтня, у День української писемності та мови, українці традиційно писали Всеукраїнський радіодиктант національної єдності-2023. Розпочалася подія об 11:00. Приєднатися до написання могли усі охочі.

Мета радіодиктанту – об’єднати людей навколо України в усьому світі, а не перевіряти грамотність учасників всеукраїнського флешмобу. Особливо важливо зараз об'єднати всіх наших земляків: тих, хто був змушений покинути свої домівки й виїхати за кордон, тих, хто лишився, попри небезпеку, й тих, хто перебуває на тимчасово окупованих територіях.

Цьогоріч Радіодиктант називався "Дороги України". Авторкою тексту стала поетеса, перекладачка, авторка прозових творів, лауреатка Шевченківської премії Катерина Калитко. Читав актор, театральний режисер, виконавець ролі Івана Довбуша у популярному фільмі "Довбуш" Олексій Гнатковський. 

На жаль, у нинішніх реаліях далеко не всі бажаючі  змогли долучитися до цієї події. Великою мірою це пов'язано з війною та наслідками, які вона спричинила.

Вже, можна сказати, традиційно взяли участь у радіодиктанті працівники бібліотеки-філії №17 Краматорської ЦСПБ.

27 жовтня – День української писемності та мови

 

З відданістю Україні в серці

 

1 жовтня — День захисників і захисниць України. Це велике державне свято, яке покликане вшанувати всіх тих героїв та героїнь, які мужньо захищають нашу рідну Батьківщину від ворогів. Цього дня  ми вітаємо тих героїв, які ціною власного життя боронять Україну, бережуть спокій і дарують надію на наше вільне і щасливе майбутнє. 

Шановні захисники і захисниці України! Ви довели, що є достойними нащадками українського козацтва. Щиро зичимо  Вам міцного здоров’я, незламного духу та мирного неба!

Місто моєї любові

 

6 вересня - День визволення Краматорська від німецько-фашистських загарбників

 

Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову й культуру. Найбільш шанованою і глибоко хвилюючою серця багатьох краматорчан датою залишається День визволення Краматорська від німецько-фашистських загарбників.

1941 рік увійшов до історії міста як рік страшної трагедії: 22 червня розпочалася війна. Тільки протягом першого тижня війни 8 тисяч краматорців пішли добровольцями на фронт.

28 жовтня 1941 року до міста ввійшли військові частини вермахту і було встановлено жорстокий окупаційний режим. Сотні краматорців билися з ворогом у партизанських загонах і підпільних групах. Ще до окупації міста було сформовано групу партизан, яку очолили С.І.Максимов і І.Г.Шевельов. З командуванням 6-ї і 9-ї армій підтримував зв’язок партизанський загін у складі робітників Старокраматорського машинобудівного заводу. До нього входило 22 бійця. Командиром загону був М. А. Цимбал. Під керівництвом талановитого хірурга Д. С. Мазура медичні працівники міста створили підпільний шпиталь, де надавали допомогу нашим пораненим і військовополоненим.

У ході першої Донбасівської наступальної операції військ Південно-Західного фронту 5 лютого 1943 року Краматорськ було звільнено від окупантів. В запеклих боях брали участь 8-й танковий і 4-й гвардійський танковий Кантемирівський корпуси, 57-а гвардійська стрілецька дивізія. В умовах оточення радянські війська більше трьох тижнів билися з переважаючими силами супротивника. Утримати місто не вдалося – 28 лютого Краматорськ знову опинився в руках ворога.

Остаточне звільнення відбулося у вересні 1943 року, під час другої Донбасівської наступальної операції. 6-7 вересня 1943 року воїни 59-ї гвардійської стрілецької дивізії, 5-ї гвардійської окремої мотострілкової бригади спільно з танкістами 243-го окремого танкового полка завдали німцям нищівного удару й очистили місто від окупантів. У боях за Краматорськ загинуло і померло від ран близько 750  воїнів – представників різних національностей.

Пам’ять про подвиг наших громадян у Другій світовій війні назавжди залишиться в наших серцях. Сьогодні, коли Україна знову змушена відстоювати свою незалежність і свободу, ми схиляємо голови перед пам'яттю жертв Другої світової війни. Ми шануємо і будемо шанувати пам'ять про героїв , полеглих в боях за визволення рідної донецької землі.

Мешканці Краматорська повертаються до рідного міста      (вул. Шкільна, на задньому плані – 100-квартирний будинок).  Фото з фондів Музею історії м. Краматорська

 

НЕЗАЛЕЖНІ НАЗАВЖДИ

Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію.

29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

Смертельний для наших захисників “зелений коридор” пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.

23 серпня 2023 року бібліотека-філія №17 Краматорської ЦСПБ приєдналась до культурно-інформативної акції «НЕЗАЛЕЖНІ НАЗАВЖДИ», що проводилася Донецьким обласним навчально-методичний центром культури з нагоди Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Метою заходу є вшанування пам’яті загиблих українських воїнів, поширення обізнаності населення про історію виникнення пам’ятної дати, популяризація символу скорботи за загиблими на Донбасі українськими героями – соняшника.

Працівники бібліотеки провели Майстер-клас з виготовлення соняшників засобами декоративно-прикладного мистецтва та провели Вуличну акцію «Незалежні назавжди» з врученням перехожим виготовлених соняшників. Під час вуличної акції бібліотекарі забезпечили гідний інформаційно-комунікаційний супровід цього заходу, висвітлюючи події Іловайської трагедії.

 

"Пам‘ять про бої за Іловайськ, що лягла в основу цієї дати, на багато десятиліть визначать наше ставлення до російсько-української війни, вчорашнього «братнього народу», виразу «слово російського офіцера». Це допоможе нам бути обережнішими та сильнішими, перенаправити лють та гіркоту втрати сотень загиблих захисників в завзятість оборони Батьківщини. Але нехай також цей день оживлюватиме наші спогади про всіх загиблих і поранених побратимів та посестер, дає імпульс на цілий рік живій пам‘яті про конкретних людей, з їх персональними історіями та долями. Щоб у наших умах та серцях вони були живими та справжніми", - зазначив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Жовто-блакитний нескорений стяг

 

23 серпня, напередодні Дня незалежності, ми вшановуємо один з трьох символів суверенітету нашої держави – Державний Прапор України.  Свято засноване указом Леоніда Кучми в 2004 році з метою виховання поваги громадян до державних символів України. Державний Прапор України затверджено Верховною Радою 28 січня 1992 року. Це прапор з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (вгорі) і жовтого (внизу) кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. 

Немає офіційної відповіді, чому прапор України синьо-жовтий. Найпопулярніше "народне" тлумачення говорить, що синя смуга означає ясне небо, а жовта - золоте пшеничне поле під ним.

Є також версія, що кольори прапора здавна символізують головні стихії природи - вогонь і воду. А по релігійному трактуванню жовтий колір уособлює Бога і духовність, а синій - все земне.

Вважається, що сучасні кольори прапора як державного символу України з'явилися під час правління гетьмана Івана Мазепи, якому шведський король дозволив використовувати в символіці кольори прапора Швеції. Ось чому прапор України схожий на шведський. Під такими прапором Мазепа бився з Петром I у Полтавській битві.

Поєднання синього і жовтого кольорів остаточно оформилося як єдинонаціональне на початку XX століття. Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора відбулося 22 березня 1918 року за законом Центральної Ради.

Синьо-жовтий стяг уособлює нашу незалежність, є історичною пам'яттю та гордістю народу. 

 

 

Вітаємо з Днем Державного прапора України. Бажаємо, щоб небо над головою було завжди ясним і блакитним, а урожай щедрим і багатим. Нехай прапор України гордо в'ється та наповнює душу патріотизмом і прагненням до світлого майбутнього.

Миті української незалежності

 

15 серпня 2023 року - 125 років з дня народження Яна Бжехви

Ян Бжехва (польськ. Jan Brzechwa), справжнє ім'я Ян Віктор Лесман (польськ. Jan Wiktor Lesman) — польський поет, письменник, перекладач.

Народився 15 серпня 1898 року у Жмеринці у єврейській родині. Ян Бжехва писав вірші, пісні, а також казки, фантастичні повісті та байки.

Найбільшу популярність письменнику принесли казки про пана Ляпку, серед яких "Академія пана Ляпки" (1946), "Подорожі пана Ляпки" (1961) та "Тріумф пана Ляпки" (1965). Усі казки були екранізовані Кшиштофом Градовським:

1984 — "Академія пана Ляпки"

1986 — "Подорож пана Ляпки"

1989 — "Пан Ляпка в космосі"

2001 — "Тріумф пана Ляпки"

Ян Бжехва був одним із найвидавніших у Польщі авторів художньої літератури у 1944—2004 роках: у цей період було випущено 439 видань його творів загальним тиражем 32,277 млн екземплярів.

Помер 2 липня 1966 року в Варшаві.

        

 

7 серпня 2023 року - 90 років від дня народження Алли В’ячеславівни Потапової (1933-2021), української поетеси, прозаїка

                                                                  

Народилася майбутня письменниця 7 серпня 1933 р. в Саратові на Волзі,  в сім’ї службовця. Після смерті батька мати з двома дочками переїхала в Київ. Час був нелегкий: довелося старшій дочці Аллі поступити на роботу і вчитися у вечірній школі. Незважаючи на труднощі післявоєнного життя, вона отримала атестат, і пізніше закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

 Писати вірші для дітей почала вона рано, 1959 році вийшла в світ її перша книга “Добраніч!”.

Алла В'ячеславівна автор 40 книжок для дітей та дорослих. Серед них: «Ходит речкой пароход», «Как дорога стала железной», «Янтарик», «Лето красное пришло», «Цирк», «Молочный зуб дракона Тишки», «Поговорим откровенно», «Лукошко», «Зуар Безстрашный», «Маша и Чарлик», «Дневник для мамы», «Как ручей в гости ходил», «Считалки», «Цветочные часы», «Сундук со счастьем», «Що за буквами стоїть?», «Тебе любов моя», «От дальней той поры», «Разговор с тобой», «Углы любви», «Точка зрения», «Мы все еще разбрасываем камни», «Я слово говорю», «Отцу, пропавшему без вести», «Семь тисячелетий в августе» та ін.

 Книга для дошкільнят “Азбука дедушки Никифора” (1987) містить корисну та необхідну інформацію. Як справжній дитячий письменник, А. Потапова грає словом, грає в слова. Алла В'ячеславівна подарувала малим читачам  двадцять п’ять чудових книжок, а добрий «дракон Тишка», що має молочного зуба, став улюбленим спільником сотень тисяч хлопчиків і дівчаток як в Україні, так і в зарубіжжі.

 Алла Вячеславівна Потапова – Заслужений працівник культури України.