25 січня - Тетянин день

 

25 січня християни східного обряду відзначають Тетянин день, присвячений великомучениці Тетяні Римській.

Тетяна народилася у відомій християнській родині та жила у ІІІ столітті в Римі. Вона вирішила присвятити своє життя Христу, тому не виходила заміж.

Якось язичники схопили Тетяну і змусили її вклонитися статуї Аполлона. Дівчина молилася Сину Божому, тому статуя та храм божества були зруйновані. Під завалами храму загинуло багато людей, а демон, який жив у статуї, втік.

Тетяну знову схопили і піддали жорстоким тортурам, але сліди від них зникали з її тіла. У відповідь на молитву Тетяни з'явилися чотири ангели, а з неба до неї звернувся голос. Мучители дівчини були вражені чудесами та увірували у Христа.

Але суддя знову вимагав від Тетяни вклонитись ідолам, дівчина відмовилася. Тоді її на два дні замкнули у храмі Зевса. Коли на третій день жерці прийшли до храму, статуя божества виявилася зруйнованою. Після цього Тетяну та її батька стратили.

Що не можна робити у свято

Цього дня не можна лаятися, сваритися, конфліктувати та бажати іншим зла.

Не можна також займатися домашньою роботою, шити, в'язати та вишивати.

Не можна відмовляти у допомозі нужденним. Якщо це зробити, можна самому потрапити в халепу.

До свята треба прибрати у домі, не можна залишати безлад.

Народні прикмети й традиції

·          Сонечко рано зійде – до раннього потепління і прильоту птахів з теплих країв.

·          Сніг на Тетяну обіцяє дощове і сире літо.

·          Яка погода сьогодні, така і в грудні буде стояти.

·          Вітер з півдня – літо буде посушливим і маловрожайнім.

·          Морозна і ясна погода – до хорошого урожаю; тепло і снігопад – до неврожаю.

·          Великі замети в цей день пророкують багато хліба.

·          Зоряне небо – до ранньої весни

24 січня - Міжнародний день освіти

 

24 січня світова спільнота  відзначає Міжнародний День освіти. Свято було вперше проголошено у 2018 році Організацією Об’єднаних Націй для відзначення ролі освіти для миру та розвитку.

ООН зазначає, що освіта є правом кожної людини, вона дає змогу забезпечити добробут у майбутньому. Однак близько 265 млн дітей і підлітків й досі не мають змоги піти до навчального закладу або закінчити школу.

Започаткувавши цей День, держави-члени ООН наголосили на важливості рівноцінної за якістю освіти на всіх рівнях. Усі люди повинні мати можливість для продовження освіти протягом усього життя. Це допомагало б їм набувати необхідних знань та навичок і дозволяло брати повноцінну участь у житті суспільства та робити внесок у забезпечення сталого розвитку.

Українська науково-освітянська громадськість приєднується до вшанування Міжнародного дня освіти і розглядає його в контексті формування орієнтирів стосовно визначення та корегування освітньої політики як на загальнодержавному рівні, так і у європейському, міжнародному вимірах. Також День освіти спонукає звірити стратегічні завдання та пріоритети для української науки, економіки, культури, освіти.

 

23 січня 2023 року – 240 років з дня народження Фредеріка Стендаля

 

Відомий французький письменник Стендаль, який творив на початку 19-го століття, був вельми оригінальною особистістю. Ховаючись під псевдонімом, він публікував книги і статті, авторство яких було визначено тільки після його смерті.

Та й життя Стендаля було вельми цікавим – він був бажаним гостем на світських заходах і літературних вечорах, і домігся він такого ставлення до себе виключно за допомогою своїх особистісних якостей.

 

Цікаві факти про Стендаля

1.       Стендаль (1783-1842) – письменник, автобіограф, біограф і романіст.

2.       Справжнє ім’я літератора – Марі-Анрі Бейль.

3.       Чи знаєте ви, що письменник не публікувався під псевдонімом Стендаль, але і під іншими іменами, в числі яких Бомбу?

4.       Протягом усього життя Стендаль ретельно приховував свою особистість, внаслідок чого був відомий не як белетрист, а як автор книг, присвячених історичним і архітектурним пам’яткам Італії.

5.       У дитинстві Стендаль познайомився з одним єзуїтом, який примушував його вивчати Біблію. Це призвело до того, що незабаром у хлопчика розвинулося почуття жаху і недовіри до священиків.

6.       Стендаль брав участь у війні 1812 р., але в якості інтенданта – в боях не брав участі. Письменник на власні очі бачив, як горіла Москва, а також був свідком легендарного Бородінської битви.

7.       Після закінчення війни, Стендаль цілком зайнявся письменницькою діяльністю, яка стала його основним джерелом доходів.

8.       Ще в молодості Стендаль заразився сифілісом, зважаючи на стан його здоров’я постійно погіршувався до кінця життя. Коли він відчував себе вкрай погано, літератор користувався послугами стенографіста.

9.       Цікавий факт, що улюбленим письменником Стендаля був Мольєр.

10.   Після остаточної поразки Наполеона, Стендаль облаштувався в Мілані, в якому провів 7 років.

11.   Німецький філософ Фрідріх Ніцше називає Стендаля «останнім великим психологом Франції».

12.   Знаменитий роман Стендаля «Червоне і чорне» був написаний на основі кримінальної статті в одній з місцевих газет.

13.   Автором слова «турист» є Стендаль. Вперше воно з’явилося в творі «Записки туриста» і з тих пір міцно закріпилося в лексиконі.

14.   Коли прозаїк розглядав його захоплюючі твори мистецтва він впадав в ступор, перестаючи помічати все на світі. Сьогодні дане психосоматичний розлад називається «синдром Стендаля».

15.   У 1842 р. Стендаль прямо на вулиці втратив свідомість і через кілька годин помер. Ймовірно, класик помер від повторного інсульту.

16.   У заповіті Стендаль просив написати на своєму надгробку наступну фразу: «Арріго Бейль. Міланець. Писав, любив, жив».

17.   Знаменитий роман Стендаля «Червоне і чорне» був написаний на основі кримінальної статті в одній з місцевих газет.

22 січня - День Соборності України

 

Сьогодні відзначається День Соборності України в пам'ять про проголошення 22 січня 1919 року Акту злуки Української народної республіки та Західноукраїнської народної республіки. На офіційному рівні свято було затверджено указом президента у 1999 році.

Також 22 січня сталася ще одна визначна подія в історії української державності. Саме цього дня у 1918 році (за старим стилем — 9 січня) Четвертим універсалом було проголошено незалежність УНР.

Олександр Олесь

ДУХ НАШ ПРЕЧИСТИЙ, ДУХ НАШ НАРОДНИЙ

Дух наш пречистий, дух наш народний,
Над нами сходить в сю мить сьогодні.
На крилах в'ється,
В сльозах сміється.
І сльози щастя, обмивши рани,
Пливуть потоком, несуть кайдани.

Сьогодні дух наш зійшов над нами,
Ввійшов, влетів нам в серця пташками.
У душах б'ється,
У слові ллється.
О день преславний, блаженні миті,
Сьогодні з духом святим ми злиті!

О, поведи ж нас, лицарський духу,
По вільній стежці життя і руху.
На тихі води,
На ясні зорі.
І в цю велику, страшну годину
З'єднай в єдину всю Україну!

(19 грудня 1918 р.)

До Дня Злуки, спільно з Центральним Державним Кінофотофоно архівом України було створено фільм, аби нагадати про один з найголовніших каменів в фундаменті нашої Незалежності.

19 СІЧНЯ - ВОДОХРЕЩА АБО ЙОРДАН

 

Ще не встигли прийти свята як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.

Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Свято Богоявлення у перші віки християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Тому й сьогоднішню назву свята «Богоявлення», як стверджує у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

ОБРЯД ВОДОХРЕЩА ТА СВЯЧЕНА ЙОРДАНСЬКА ВОДА

Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».

Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.

До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

ЙОРДАНСЬКІ ТРАДИЦІЇ

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...

Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».

В місцевостях понад  Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть.

Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (зони).

Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.

В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».

«Моя теща, — згадує Свирид Галушка, — цілий місяць, було, і сама на річку не йшла, і інших не пускала — така була завзята проти чортів! ... Жінка не раз жартома сперечалася з нею: «Та що вони вам, мамо, зробили ті чорти — що ви на них так напосілися?» Де там!... і слухати не хотіла».

Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».

На Слобожанщині є повір'я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від'їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.

Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в сад і обв'язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто». Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в наступному році щедро родили.

На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду.

На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».

Якщо ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба казати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані христили?» Вовк злякається, втече і більше на очі не з'явиться.

Як бачимо, в народних віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак має тотемнічне значення (тотем — тваринний або рослинний символ) не тільки в українського, а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східної Європи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали не абиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи: великих — «конюхів» з сірим хутром і малих — «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визна-ють такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші — більші і сиві, а молодші — менші й темніші. Років з пів сотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з'явилося знову багато, і вони як і колись, завдавали значної шкоди.

У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками. У Буковині довго зберігався звичай серед парубків — співати величальних пісень у хаті господаря:

Гей, ти, пане господарю,

В тебе в дворі, як у раю:

В тебе верби груші родять,

В тебе дочки в злоті ходять,

В тебе сини в царя служать,

Царевочку собі дружать,

В царя дочку заручили

Та й додому пригостили.

Гей, ти, пане господарю,

В тебе в дворі, як у раю:

В тебе воли половії,

В тебе плуги золотії,

В тебе двори все кедрові,

В тебе столи калинові,

На них скати все ллянії,

На них блюда циновії.

Гей, ти, пане господарю,

В тебе в полі, як у раю:

В тебе лани, як загаї,

В тебе хліби, як Дунаї,

На них жита, як жар, ситі,

А пшениця — як столиця,

В тебе вівси жубровії,

А ячмені золотиї.

Гей, ти, пане господарю,

 В тебе в колі, як у раю:

В тебе коні все турецькі,

В тебе зброї все стрілецькі,

В тебе воли, як стодоли,

А корови, як бороги,

В тебе вівці гори вкрили,

В горах зруби без рахуби.

Гей, ти, пане господарю,

В тебе в скринях, як у раю:

В тебе скрині кованиї,

В них червоні небранії,

В тебе шуби соболеві,

Горностаї королеві,

А жупани — як у пана,

А контуші всі в кожусі.

Гей, ти, пане господарю,

Щасти, Боже, із Йорданом,

І з водицев, і з царицев,

З усім домом, з усім добром,

І з твоєю дружиною,

І з твоєю челядкою,

І з синами-соколами,

І з дочками, як чічками.

Господарю, як королю,

Щасти, Боже, з усім двором,

І з челядкою багатою,

І з ролями, і з ланами,

І з сусідами, і з панами,

І з Господом Христом Богом,

На здоров'я, на літ много!

Дай, Боже!

 

За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. Береза, дякуючи господареві, каже:

«Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!»

У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» — три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів — безсмертників, або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордан» переважно жінки і дівчата. Під час Богослужіння «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.

Як бачимо, «Йордан» або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.

 

                                                                                                         О. Воропай "Звичаї нашого роду".

 

А ОПІСЛЯ...

Наступного після Водохреща дня (20.01) люди справляли "посвятки" - тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, "щоб лихий ниток не плутав". З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята ("бо вода не посвячена"). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м'ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: "Великий піст усім притисне хвіст".

 

І ЩЕ КІЛЬКА НАРОДНИХ ПРИКМЕТ НА ВОДОХРЕЩА

Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито,  на  півдні  -  просо,  на півночі - гречка.

Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай.

На Богоявлення сніг іде - до урожаю, ясний день - до неврожаю.

Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки - на молодь, а гуси - на літніх.

Під час освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.

Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.

Йде сніг - на врожай гречки: зранку - ранньої, вдень - середньої, а ввечері - пізньої.

Коли на Водохрещі випав повний місяць - бути великій воді.

Якщо в цей день зоряна ніч - вродять горіхи і ягоди.

Йде лапатий сніг - на врожай.

Якщо похмуро - хліба буде вдосталь.

На Водохрещі день теплий - буде хліб темний.

Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.

17 січня на календарі: свята, традиції та народні прикмети

17 січня у світі відзначають День дітей-винахідників, День канатної дороги, День прощення себе за невиконання своїх новорічних обіцянок, Національний день «Пізнай краще свого покупця» в США, Національний день гарячого ромового напою в США, Кінний фестиваль в Латвії.

ЯКЕ СЬОГОДНІ РЕЛІГІЙНЕ СВЯТО

За релігійним календарем сьогодні, 17 січня, віряни вшановують пам'ять преподобного Феоктиста, ігумена Кукума Сікелійського, а також преподобномученика Зосими, пустельника Кілікії. Згідно з народним календарем, ця дата отримала ще й такі назви: Феоктистів день, Зосима, Зосима-пасічника.

СЕРЕД НАШИХ ПРЕДКІВ ІСНУВАЛО ЧИМАЛО ЦІКАВИХ ПРИКМЕТ НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ:

 

Якщо на 17 січня випадає повний місяць, і стоїть ясна погода, значить, навесні буде сильна повінь.

Якщо на деревах лежить багато снігу – у бджолярів буде вдалий рік, і вийде зібрати багато меду.

Людина, яка народилася в цей день, буде дуже прозорливою. Як талісман йому рекомендують носити лазурит і гранат.

Якщо небо в цей день безхмарне, то потужні морози стоятимуть ще досить довго.

Якщо 17 січня народжується дитина, то вона володітиме таємними знаннями.

Якщо в цей день людина збиралася в дорогу, їй потрібно зашити в комір квітку будяка, щоб нечисть не звела зі шляху і не здійснила пристріт.

Якщо хмари висять низько – це віщує холоднечу.

Якщо зоряне небо без хмар – буде сонце і мороз.

Червона зоря 17 січня віщує вітряну погоду.

 

ЩО НЕ МОЖНА РОБИТИ СЬОГОДНІ

Не варто сьогодні багато працювати.

Не можна у цей день брати гроші у борг.

Не слід нині зловживати алкоголем, а також переїдати.

Не варто варитися з рідними та близькими у цей день.

 

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ: МІЖНАРОДНІ СВЯТА ТА ПОДІЇ

730 – на сіленції, раді сенаторів і вищого духовенства в Константинополі, візантійський імператор Лев III Ісавр оголосив поклоніння іконам злочином.

1209 – у Кембриджі відчинив двері університет

1558 – почалася Лівонська війна.

1562 – Сен-Жерменський едикт Карла IX регламентував правове положення гугенотів, сприяючи віротерпимості у Франції.

1595 – французький король Генріх Наваррський оголосив війну Іспанії.

1605 – вперше опубліковано роман Сервантеса "Дон Кіхот".

1805 – у Харкові відкрито перший у східній Україні університет.

1861 – запатентований змивний туалетний бачок. Томас Креппер запатентував біде.

1904 – відбулася прем'єра п'єси Чехова "Вишневий сад"

1912 – члени експедиції Роберта Скотта досягли Південного полюса (другими після експедиції Руала Амундсена)

1920 – набрала чинності Вісімнадцята поправка до Конституції США, що впроваджувала Сухий закон.

1921 – у Відні створений Український вільний університет, незабаром переведений у Прагу.

1944 – почалась битва при Монте-Кассіно, внаслідок якої союзні війська заволоділи Римом.

1945 – Варшава звільнена від німецької окупації.

1949 – у США почався судовий процес над лідерами комуністичної партії США.

Американський президент Д. Ейзенхауер першим сформулював поняття "військово-промисловий комплекс".

1966 – в Іспанії внаслідок катастрофи бомбардувальника США було загублено 4 водневі бомби (дві впали на поля та заразили радіацією сотні гектарів, а дві – в море).

1969 – The Beatles випустили платівку "Yellow Submarine"

1987 – створена Рада жінок України.

1991 – почалася операція "Буря в пустелі" – масовані бомбардування іракської інфраструктури як складова воєнної операції в Перській затоці 1990 – 1991 років.

Ірак випустив у напрямку Ізраїлю та Саудівської Аравії 7 ракет "СКАД", аби спровокувати арабо-ізраїльський конфлікт.

1992 – Республіка Екваторіальна Гвінея визнала незалежність України.

Україна встановила дипломатичні відносини з ФРН та Індією.

2000 – режим талібів Афганістану заявив про визнання ним незалежності Чечні.

2010 – відбувся перший тур виборів Президента України (другий – 7 лютого).

 

ХТО НАРОДИВСЯ 17 СІЧНЯ

1600 – Кальдерон, видатний іспанський драматург та поет, священник.

1624 – Гваріно Гваріні, італійський архітектор, математик, богослов.

1659 – Антоніо Верачіні, італійський композитор і скрипаль епохи бароко; дядько і вчитель композитора і скрипаля епохи пізнього бароко Франческо Марія Верачіні.

1706 – Бенджамін Франклін, політичний теоретик, політик, видавець, вчений, винахідник, цивільний активіст, письменник і дипломат, один із засновників США.

1734 – Франсуа-Жозеф Ґоссек, французький композитор, якого вважають родоначальником французької симфонії.

1820 – Анна Бронте, англійська письменниця, одна з трьох сестер Бронте, автор роману "Незнайомка з Вілдфел-Холу".

1849 – Ежен Кар'єр, французький художник і графік.

1899 – Аль Капоне, американський гангстер.

1901 – Григорій Епік, український літературний і громадський діяч, жертва сталінського терору.

1907 – Григорій Китастий, діяч української музичної культури.

1908 – Богдан-Іван Кордюк, крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях, в'язень польських та німецьких тюрем, публіцист, геолог, професор УВУ.

1923 – Микола Білуха, економіст, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України.

1933 – Даліда, співачка й акторка італійського походження.

1936 – Леонід Островський, футболіст київського «Динамо», 3-разовий чемпіон СРСР.

1939 – Володимир Горбулін, український політик, учений, державний діяч.

1939 – Христодул, архієпископ Афінський і всієї Еллади, настоятель Елладської православної церкви у 1998-2008 рр.

1942 – Мухаммед Алі (Кассіус Клей), американський боксер.

1961 – Мая Чибурданідзе, грузинська шахістка, ексчемпіонка світу серед жінок.

1962 – Джим Керрі, американський кіноактор.

1979 – Оля Полякова, українська співачка.

Олег Лісогор, український плавець.

1980 – Максим Чмерковський, українсько-американський танцюрист, чемпіон з латинських танців, хореограф, інструктор, телеведучий та кіноактор.

1987 – Олександр Усик, професійний український боксер.