Мова моя-калинова

   За рішенням ЮНЕСКО 21 лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. День рідної мови у дитячому відділі бібліотеці ім..А.Чехова  був насичений різноманітними  заходами.

    Кожна доросла людина усвідомлює важливість мови у своєму житті: мова – це спілкування, мова – це ознака культури,мова – це скарб,що єднає людей однієї нації. А що означає мова для найменших українців? Адже становлення мовлення людини відбувається в ранньому дитинстві і привчати до рідної мови потрібно саме в цьому віці.

    Для самих маленьких читачів дитячого садочку №91 «Лісова казка» пройшла гра-бесіда «Чарівні слова» та відео-презентація «Мова моя-калинова».  Бібліотекар Світлана Федорівна розкрила дітямчудовий і прекрасний світ рідної мови, її багатство, мелодійність, красу. Малі українці розказували вірші, українські казки. А ще діти згадали про чудові чарівні слова побажання , які потрібно вживати  звертаючи один до одного. Перед читачами постав цілий цикл захоплюючих сюжетів про українську мову. 

     Учні  5-х класів ЗОШ №6 мали можливість теж  доторкнутися до краси української мови та удосконалити свої знання і навички з українського мовлення, відчути свою приналежність до людей, які поважають рідну мову, милуються нею та плекають її. Провідний бібліотекар Пономаренко Л.Г. провела мовний вернісаж «Мова-це Всесвіт увесь для дитини, стільки в ній радості, щастя й краси» де розповіла про історію появи свята, значення рідної мови у житті кожної людини. Людмила Геннадіївна нагадала, що українська мова є рідною для великої частини України.

    Ведучі заходів зазначила, що рідна мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

А сотню вже зустріли небеса…

     До Дня Героїв Небесної Сотні 20 лютого 2018 року в бібліотеці ім. А. Чехова Краматорської системи публічних бібліотек відбувся  захід, присвячений вшануванню подвигу українців, загиблих під час Революції Гідності.  На заході були присутні старшокласники  9-а, 10-а та 10-б класів ЗОШ № 6 з вчителями. Провідний бібліотекар  книгозбірні  Шкарупа Валентина розповіла про трагічні події Революції Гідності та постаті героїв Небесної Сотні. До виступу було підготовлено презентацію «А сотню вже зустріли небеса…», насичену відео- та фотоматеріалами подій на Майдані Незалежності. Шану загиблим присутні віддали хвилиною мовчання. 

14 лютого - День святого Валентина

День Святого Валентина – дуже незвичайне і романтичне свято, коли закохані отримують ще одну можливість сказати один одному про свою любов і подарувати приємні подарунки. Хоча це свято відзначається практично у всіх країнах, мало хто знає про те, звідки з'явилося це свято та як його відзначають у різних країнах.

Історія появи свята День Святого Валентина

Більше 16 століть святкується День Святого Валентина. З'явилося воно не просто так, початком усієї християнської церкви був священик на ім'я Валентин, який жив в одному з невеликих міст Римської імперії. У той період правив Римом жорстокий і амбітний імператор Клавдій ІІ. Найбільше він прагнув до розширення кордонів своєї держави, тому в першу чергу турбувався, щоб під час бою солдати думали ні про що інше, як про перемогу свого великого імператора. Щоб бійці не думали про сім'ю та своїх дітей, імператор вирішив заборонити легіонерам одружуватися, про що видав наказ.

Однак рішення імператора ніяк не вплинуло на вояків, вони, як і раніше закохувалися в дівчат і мріяли про те, щоб створити сім'ю. Священик Валентин був єдиним, хто погодився під страшною таємницею вінчати молодих. Крім того йому можна було доручити передачу любовного листа або подарунка. Коли про діяння Валентина стало відомо імператорові, він не на жарт розлютився і засудив нещасного до страти. Поки священик сидів в ув'язненні в одній з камер, він познайомився з милою дівчиною, якою опинилася дочка тюремника. У день, коли повинна була відбутися страта, Валентин зважився написати коханій лист з визнанням і підписав його своїм ім'ям: «Твій Валентин». Дівчина змогла його прочитати тільки після того, як її коханого стратили. Католицька церква вирішила канонізувати Валентина як мученика, який загинув, відстоюючи свою віру в любов і захищаючи її. Через 200 років після сумних подій папа Геласіус II заявив про те, що відтепер 14 лютого буде вважатися Днем Святого Валентина. З тих пір в цей зимовий день, коли ось-ось настане весна, любі вітають один одного зі святом і зізнаються в своїх почуттях.

                                      ********************************************

Усвідомити й відчути велику силу чистого і зворушливого кохання, яке облагороджує душу, кличе на по­двиги; сприяти виникненню у молоді почуття кохання, вірності, взаємоповаги, щирості, сердечності, шляхетності у стосунках - мета конкурсно – розважальної програми «Вічна музика світу – кохання», яку підготувала  і провела  на передодні Свята всіх закоханих  бібліотека ім. А. Чехова  для студентів МК ДДМА.

Афганістан: правда крізь роки

15 лютого 2018 року виповнилось 29 років з того дня, коли останній радянський солдат залишив негостинну землю Афганістану, де на протязі десятиліття виконували свій інтернаціональний обов'язок сотні тисяч радянських солдат. Сьогодні ця дата відзначається як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Фотовиставка «Афганістан: правда крізь роки» , присвячена цій даті, розгорнула перед очима відвідувачів бібліотеки ім. А. Чехова кадри воєнної  хроніки, хвилюючі до сліз рядки солдатської поезії, народжені тією війною.

На Аскольдовій могилі український цвіт

 29 січня громадськість України та світу відзначає День пам'яті героїв Крут.

            100 років тому молоді захисники незалежної Української Народної Республіки власною кров'ю вписали нову героїчну сторінку в історію України. 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, близько 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній незалежній демократичній українській державі.

 З метою піднесення рівня патріотичного, національного виховання та вшанування пам’яті  героїв 1 лютого 2018 року  в бібліотеці ім. А. Чехова  відбувся літературно-історичний репортаж «На Аскольдовій могилі український цвіт». Користувачі бібліотеки різного віку переглянули відео презентацію та відеофільм «Герої Крут. Бій відлунав».

Тематична експозиція, яку оформили бібліотекарі наглядно доповнювала розповідь про героїчну і водночас трагічну подію, яка знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців. Перегляд відеоматеріалу та обговорення подій, які тоді відбувались, переконливо довели, що слава і пам’ять про них невмируща.

33 роки без Василя Стуса: десять фактів про письменника

1. Василь Стус народився на Святвечір, 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині і був четвертою, наймолодшою дитиною у сім’ї. 1939 року батьки — Семен Дем’янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Батько завербувався на один із хімічних заводів, а ще через рік батьки забрали туди своїх дітей.

Якось вже у таборі Василь Стус запитав у старого в’язня, глибоко віруючої людини: що означає народитися в такий день. У відповідь почув: «Це милість Божа, щастя. Але кому багато дається, з того багато і спитають».

2. Василю ще не виповнилося шести років, коли він відправився в школу. Батьки, що залишали сина вдома на господарстві, не відразу дізналися про це. З настанням холодів вчителька запитала у мами, чому Василько ходить на уроки босоніж. Мати заметушилася: «Яка школа? Він ще маленький». Але вчителька вмовила її відпускати сина на заняття: «Я його старшим ставлю в приклад. Кажу: «Стусік, вийди до дошки». Він тягнеться навшпиньках і пише…».

3. Василь Стус вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У групі він був наймолодшим. Стус самостійно вивчив латинь, добре знав німецьку мову. А відповідав завжди тільки українською. «Моя мова – мамина», – зізнавався він близьким друзям.

4. 4 вересня 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції.

5. Згодом у пояснювальній записці в аспірантурі Стус написав: «Я не мiг стерпiти. Я не мiг мовчати!» Тим не менше з аспірантури його виключили і Василь пішов працювати кочегаром. Роки тимчасових робіт стали чи найщасливішими роками його життя. Хоча з моменту виступу у кінотеатрі за ним й слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він і знайшов свою кохану. Його обраницею стала Валентина Попелюх, з якою побралися 1965 року.

6. Вперше Василя Стуса заарештували 13 січня 1972 року і порушили кримінальну справу за «систематичне виготовлення і розповсюдження документів, що ганьблять радянський державний і суспільний лад». Тюремний термін письменник відбував у таборах Мордовії. Коли одного разу наглядачі конфіскували його зошит із віршами, товариші Стуса по табору вирішили врятувати те, що залишилося, вивчивши напам’ять чернетка рукопису.

7. Коли в камері кримінальник поранив Стуса заточкою, у поета відкрилася внутрішня кровотеча, він втратив свідомість. Медичну допомогу йому не надавали. І тільки після голодування, організованого на жіночій зоні Іриною Калинець та Надією Світличною, вмираючому прислали лікаря. У лікарні поетові видалили дві третини шлунка. Він жартував з цього приводу: «Мені вшили зеківський шлунок, він тільки баланду приймає».

8. По закінченню строку, Стуса 1977 вислали у селище Імені Матросова Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».

9. У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього. В одному з листів, адресованому світовій громадськості (жовтень 1980), відомий російський вчений і правозахисник Андрій Сахаров розцінив вирок Стусові як ганьбу радянської репресивної системи.

10. Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. А 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що, читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв’язень, Василь Овсієнко поруч із цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком ймовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.

6 січня цього року минуло 80 років від дня народження видатного українського поета Василя Стуса. З цієї нагоди в бібліотеці ім.. А. Чехова було  розгорнуто  книжково-ілюстративну виставку «Доля осяяна талантом», яка висвітлювала життєвий і творчий шлях митця.

Основну частину виставки склали  вибрані видання творів, окремі збірки поезій В. Стуса, що вийшли друком після 1991 року, спогади сучасників, листування поета, біографічні матеріали. Відвідувачі виставки та шанувальники творчості поета змогли ознайомитись також з монографіями, публікаціями у періодичних виданнях, в яких здійснювались дослідження поезії В. Стуса та біографічних особливостей його життя, ілюстративними фотоматеріалами, тощо.

Прийшли до тебе три свята у гості

    Новорічно-різдвяні свята – це відмінний привід для того, щоб урізноманітнити дозвілля дітей. «Прийшли до тебе три свята у гості» саме під таким гаслом ,17 січня для дітлахів дитячого садочку №91, відбувся захід  в   бібліотеки ім.Чехова.

   Провідний бібліотекар Чабанова А.А.  познайомила маленьких  читачів з  українськими традиціями та  Різдвяними Святами! А вони, певно, найчарівніші в світі!

  Під час святкової презентації діти дізналися,що від Різдва до Водохреща продовжуються веселі зимові святки – святі дні. Дітям цікаво було дізнатися, як називаються свята, що готували господині і до якого свята. А головне дізналися про те, що пісні святкові – колядки, щедрівки і засіванки – прославляють людину-трударя.

   Як же було цікаво хлопчикам і дівчаткам слухати про народні зимові свята, про всі ті дійства, які проходять морозної ночі, у сяйві свічок та в світлі зірок.

 Найвідоміші українські колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю» та «Щедрик» викликали радісні емоції у дітей та бажання співати.  Разом з ведучою Антоніною Анатоліївною діти весело дзвеніли дзвониками та душевно і щиро співали  колядки та щедрівки.

   Проводячи подібні заходи, робітники  дитячого відділу мали мету  передати маленьким українцям неоціненний народний скарб зимових свят.