Міжнародний день
запобігання булінгу відзначають 2 травня з метою підвищення обізнаності про
ризик булінгу та цькування серед дітей і молоді в усьому світі, а також пошуку
механізмів запобігання цьому злу, яке сьогодні стало страшною небезпекою для
дітей і молоді.
Цю дату було засновано
2011 року асоціаціями батьків і різними неурядовими організаціями з метою
підвищення обізнаності про ризики булінгу та методи запобігання насильству в
школах, а також для створення протоколу дій у випадках такого роду.
Існує багато міфів довкола проблеми булінгу, і деякі з цих міфів часто
призводять до серйозних помилок у ставленні до булінгу, у знеціненні фактів та
недовіри до свідчень постраждалого. Таке відношення може підірвати те, що
травмована людина відчуває і як оцінює вчинене по відношенню до неї насильство.
Булінг є неприпустимим у жодній формі, і - як тільки суспільство про нього
дізнається – він має бути негайно припинений.
Міф 1: булінг є нормальною частиною дитинства, і варто просто ігнорувати
його.
Факт: Булінг не є "нормальним" або прийнятним у будь-якій формі, і ігнорування може не завжди призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має довіритись дорослій людині, можливо, це хтось із батьків, вчитель, шкільний психолог, які почнуть протидіяти булінгу. Просто терпіти – означає втратити самоповагу і залишити ситуацію безнаказанною.
Міф 2: повідомлення про булінг погіршить ситуацію.
Факт: Можна переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту, або що дитині, яка зазнала насильства, просто не повірять. Важливо довіритись тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.
Міф 3: варто не боятись і дати здачу
тому, хто залякує, це його зупинить.
Факт: Фізичне протистояння є слабшою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна реакція діє краще, коли з’являються активні учасники – дорослі, які готові протидіяти і припинити булінг.
Міф 4: діти виростають і припиняють чинити насильство.
Факт: Найчастіше діти, які залякують, можуть вирости і стати дорослими, які знущаються або використовують агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель поведінки у підлітковому віці закріплюється як успішна. Виняток стновлять випадки, коли в ситуацію булінгу втрутились відповідні органи влади, школа чи батьки і поставили під сумнів успішність даної стратегії.
Міф 5: булери такими і народилися, у них така генетика.
Факт: Діти, схильні чинити насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не відіграє провідної ролі у даному процесі.
Міф 6: булери шукають влади, тому що
відчувають себе безсилими.
Факт: Булери використовують агресію щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює. Багато дітей на ранньому етапі експериментують з агресивною тактикою, але модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, у якому вони виростають.
Міф 7: діти, які стають булерами, самі зазнали зловживання
Факт: Довготермінові дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці, показують, що вони стають скоріше жертвами, а не насильниками, які слабо контролюють свої емоції.
Міф 8: булінг є проблемою, яку повинна
вирішувати школа.
Факт: Це суспільна проблема. Школа - це просто місце, де найчастіше відбувається булінг, тому що саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку дітей.
Міф 9: булінг відбувається лише у
школах.
Факт: Це не так, адже булінг може відбуватися у будь-якому іншому місці. Це може бути поза школою, в коледжі, в університеті чи навіть на роботі.
Міф 10: ознаки булінгу легко помітити.
Факт: Не завжди легко виявити ознаки булінгу, оскільки вони можуть не бути фізичними та очевидними. Емоційний, словесний та інтернет-булінг може часто залишати шрами, яких люди не побачать.
Використання цих міфів може допомогти у обговоренні складних та незручних
питань під час розмови про булінг у класі. Також ці міфи та факти можуть
використовуватися як ресурс для підлітків.
Немає коментарів:
Дописати коментар