Григорій Сковорода (1722–1794), український просвітитель-гуманіст,
філософ, поет, педагог
«Мандрівна академія»,
«людина-університет» своєї епохи. Це про Григорія Сковороду. За життя він не
видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та
цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про нього у творах згадував
сам Тарас Шевченко: «Кругом листочки обведу та й списую Сковороду».
Видатний український
філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікавішою постаттю історії
українського духу. Офіційних даних щодо цієї постаті, яка стала мегапопулярною
вже за життя, збереглося небагато. Натомість є чимало легенд.
Одна з найвідоміших легенд про
Сковороду полягає у тому, що Григорій Савич умів передбачати долю. Доводять це двома
історіями. Перша розповідає про його гостини у Києві. Мовляв, одного разу він
приїздив у гості до друга Іустина. Пішов прогулятися Подолом – аж раптом відчув трупний запах. Сковорода
зібрав речі і поїхав геть з міста, а за кілька тижнів у Києві розпочалася
епідемія чуми, тому місто закрили.
За іншою легендою, Григорій Савич
точно знав дату своєї смерті. За переказами, 9 листопада 1794 року після обіду
поет узяв лопату, викопав собі могилу, потім пішов у кімнату, надів чисту
білизну, підклав під голову сумку з власними пожитками і ліг спати, ніколи
більше не прокинувшись.
Цікаві факти із життя відомого
українського філософа
- Народився Григорій Сковорода на Полтавщині у
родинні спадкових козаків. Про точну дату народження світ дізнався лише
через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли
в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного дня
народження.
- Григорій Сковорода мав виняткові здібності до
навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого
вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку,
церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці,
флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі. Проте вищої освіти так і не
отримав.
- Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав
власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки:
«вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє»
тощо.
- Григорія Савича називають зачинатилем жанру байки. Він писав твори переважно
староукраїнською та латинською.
- Надавав перевагу особистій духовній свободі.
Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом
людського існування вважав самопізнання.
- Відстоював права людської особистості в кожній
людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито
засуджував московських гнобителів.
- Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя
відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до
палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися,
крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: «Не
я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти
мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся».
- Слава про таку надзвичайну людину швидко
розлетілася, тож мислителю були скрізь раді, його чекали. Оскільки він мав
знайомих в усіх куточках країни, вважається, що завдяки його впливові
відбулося відкриття Харківського університету. Ідею про навчальний заклад
вирішив втілити у життя Василь Каразін — тридцятирічний дворянин. Для
того, аби заклад був створений і запрацював, потрібні були неабиякі кошти,
які молодий чоловік збирав з дворянства. Це були добровільні внески, тож
дива могло й не статися. Та величезна на той період сума в шістсот
вісімнадцять тисяч карбованців була отримана. Подейкують, що ті, хто вніс
свою частку до цієї великої справи були заздалегідь підготовлені Г.
Сковородою.
- Всім відомо, що мислитель все життя був самотнім,
але не всі знають, що він був закоханий і навіть хотів одружитися, але не
зміг. Прагнення до свободи переважило, і він покинув наречену прямо на
весіллі. Тож залишився самотнім. Ще подейкують, що він свідомо зарікся від
інтимного життя.
Афоризми від Сковороди
Бери вершину і матимеш середину.
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному
разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.
Більше думай і тоді вирішуй.
З видимого пізнавай невидиме.
Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.
Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно
виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї
і відпадає.
Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що
полегшує мандрівникові дорогу.
Чисте небо не боїться блискавки та грому.
Що швидко запалюється, те раптово гасне.
Більше думай і тоді вирішуй.
Немає коментарів:
Дописати коментар